У березні 1943-го на Чернігівщині нацистські карателі спалили 11 сіл і селищ міського типу, з них 8 повністю, вбили під час цих акцій «помсти і залякування» щонайменше 12.159 осіб.
Усе пізнається в порівнянні. З вересня 1941 року і до вересня 1943 року, тобто за весь час нацистської окупації Чернігівщини, 63 населені пункти були повністю або частково знищені нацистськими карателями, вбито 17.642 осіб цивільного населення.
І це, на думку дослідників, неповні дані…

Нагадаємо, що одним із своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики Третього Райху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями. Іншими словами, окупант не просто свідомо знищував все або майже все цивільне населення конкретного населеного пункту, а також обов’язково і сам населений пункт – життєвий простір цих людей. Такі акції проводили у «сприятливих», спокійних для карателів умовах. Їх не можна списати як супутні втрати серед цивільного населення під час бойових дій.
Ще одне характерне узагальнення, жодного разу дослідники не зафіксували і на Чернігівщині, і в Україні в цілому випадків, коли радянські партизани прийшли на захист цивільного населення.

ПАМ’ЯТАЄМО назви трагедій населених пунктів Чернігівщини:
С. МАРКІВЦІ у сучасному Бобровицькому районі нищили тричі, вдруге 19 березня. Вбито 48 осіб, спалено 17 колгоспних дворів ( так вказано в документі).
С. ОЗЕРЯНИ у сучасному Варвинському районі частково спалене 19 березня, вбито 203 особи.
Селище міського типу, а зараз місто КОРЮКІВКА 1-2, 9 березня спалене повністю, вбито 6700 осіб (дослідники вважають, що загинуло більше і тому часто називають число «близько 7 тисяч жертв»). Це найбільший нацистський злочин такого типу під час Другої світової війни в Європі 1939-1945 років.
С. КОЗАРИ сучасного Носівського району 11 березня знищено повністю, вбито 3908 його мешканців. Це другий за кількістю жертв цивільного населення нацистський злочин такого типу під час Другої світової війни в Європі 1939-1945 років.
Хутір (зараз село) КОРОБЧИНЕ сучасного Носівського району 21 березня спалений повністю. Кількість жертв цивільного населення невідома.
Хутір (зараз село) СУЛАК сучасного Носівського району 21 березня спалений повністю. Кількість жертв цивільного населення невідома.
С. ВОЛОДЬКОВА ДІВИЦЯ сучасного Носівського району 21 березня частково спалене. Вбито 120 його мешканців.
С. КЛУБІВКА сучасного Ріпкинського району 14 березня знищено повністю. Вбито 506 осіб.
С. ПІЗНОПАЛИ сучасного Ріпкинського району 14 березня знищено повністю. Вбито 50 осіб.
С. ГУТА сучасного Ріпкинського району у березні спалене майже повністю, вбито 124 особи (за іншими даним - 89).
С. ЄЛІНЕ сучасного Сновського району 23 березня спалене повністю. Вбито 500 осіб.

В українському законодавстві засуджено тодішнього окупанта України: «Націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим визнається в Україні злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з расових, етнічних мотивів, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв’язку з цим, спираючись на встановлені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом 1945-1946 років факти, засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина».
Ця точна характеристика нацистського режиму викликає тільки одне питання, а чим від них відрізняється сучасний російський агресор, який окупував частину України?

Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті