14 серпня православні відзначають свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці.
Цього дня святкується також день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, «Маковея».
Церква відзначає пам’ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.

У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. За переказами цього дня 988 р. хрестився князь Володимир. Під час цього свята при богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії – хресний хід до води.

Свято Маковея одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні.
Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.
«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет.
Цікаво, що на житомирському Поліссі до маковійнового букета додавали морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині вважали, що на Маковія треба обов’язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку.
На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай та примноження в господарстві.
До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало».

На свято Маковея пекли обрядові коржики – шулики (шуляки, ламанці).
Тісто готували пісне і прісне, часом навіть без соди, звідки й пішла приказка: «Із води та муки пече баба шулики». Ретельно вимішували, ділили на шматочки, ще раз вимішували і розкачували коржі завтовшки у 0,5 см. Потім робили ножем ромбовидні надрізи (щоб готовий корж добре ламався, звідси друга назва – ламанці) і пекли в печі на сковороді, змащеній олією. Перевертали, щоб корж рівномірно запікався з обох боків. У макітрі розтирали мак до появи молока, розводили його медовою ситою і цією солодкою підливою поливали дрібно поламані коржі. На Маковея діти ходили від родича до родича, куштуючи шулики. Не гребували цими ласощами й дорослі. Мак до цього дня споживали тогорічний, насіння нового врожаю можна було їсти лише після Маковея та освячення.
Цього дня готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.

Всі чоловіки повинні були з’являтися на це свято в козацькому одязі. Свято Маковея у народі мало ще декілька назв: Перший Спас, Спас на воді, Медовий спас.
Воду, освячену на Маковея, в народі вважають цілющою і вона цінується не менше стрітенської – вважається надзвичайно корисною. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці.
У давнину на Маковея люди святили ще й колодязі та воду в річках. Урочистий хід від храму до криниці влаштовували під співи і музику. Біля криниці виставляли два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також робили символічне клечання – втикали обіч свіжі галузки, при потребі саджали дерева.
Біля джерела запалювали два вогнища, обкурювали живограї димом з цілющих трав, влаштовували різноманітні ігри, забави, співали обрядових пісень, читали магічні заклинання.
Якщо на Маковея свиня захоче до «молодого», то ті поросята будуть добрими на розплід. Якщо заквакає жаба, вискочивши з води тобі під ноги, – бережись небезпеки, очистися від закликаючих її гріхів...
14 серпня починається Успенський піст, він триває два тижні. У народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.

Джерело: "Чернігів стародавній"