Органи влади та інші установи по всій Україні можуть зобов'язати вивішувати 9 травня червоні прапори.
Це випливає із законопроекту Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, зареєстрованому у Верховній Раді групою депутатів на чолі з комуністом Петром Цибенком.
У проекті йдеться, що однією з форм шанування розгрому фашистської Німеччини має стати "офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поруч з Державним прапором".
У минулому році комуністи також реєстрували відповідний проект у Верховній Раді - напередодні 65-річчя Перемоги. Автори скопіювали текст з аналогічного закону, що діє в Росії. Для прийняття рішення не вистачило трохи більше десятка голосів ("за" голосували ПР, КПУ і Блок Литвина), повідомляє Україна молода.
"Прапор Перемоги - це історія. Ми повинні вшанувати доблесть наших батьків і дідів, тому що ми поважаємо Перемогу. Вона налаштовує нас на перемогу в соціальних та економічних питаннях", - прокоментував законопроект регіонал Владислав Лук'янов.
Нардеп від Нашої України, колишній дисидент Микола Кульчинський теж підтримав проект на засіданні профільного комітету.
"Йдеться не про червоний прапор, а бойовий військовий прапор, тому я не бачу ніяких проблем з тим, щоб його вивішували. Якщо поїхати в українське село в центр або на схід, то побачите: в День Перемоги люди йдуть на кладовище і поминають загиблих на війні. Для людей це важливо. Ми не можемо відкинути Перемогу. Але на засіданні комітету я наполіг, щоб поруч з цим прапором обов'язково вивішували синьо-жовтий", - сказав Кульчинський.

Нагадаємо, що рішення вивішувати червоний прапор у День Перемоги вже прийняли Житомирська обласна, Одеська і Севастопольська міські ради.

За матеріалами: "Україна молода"

Червоні прапори як символи "руського міра"
17 березня 2011 року Житомирська обласна рада прийняла рішення вивішувати червоні прапори на державних установах області у честь свята Перемоги у другій світовій війні.
Замість того, щоб забезпечити гідну старість ветеранам, депутати Житомирської облради, "піаряться" на ветеранах — на спекуляції їхньою пам'яттю і тяжким минулим, котре було далеко не таким безхмарним, як це хотіли показати радянські пропагандисти.
Чи згадували вони, приймаючи це рішення, сотні безногих і безруких ветеранів з київської Бесарабки, котрих наказом сталінської влади у травні 1946 року відправили на Соловки?
Житомирська область — моя мала Батьківщина, тому мені особливо прикро за таке рішення облради. Та відсутність реакції центральної влади свідчить, що такі рішення приймаються за її мовчазного схвалення, а, можливо - за її прямої вказівки. Нас, українців, тестують: а як ми сприймемо повернення символіки СРСР? Протестуватимемо чи дозволимо повернутися на 20 років назад?
Чи йдеться про комуністичний реванш? Ні — ніхто не збирається впроваджувати державну власність на засоби виробництва чи змушувати в школах та університетах вивчати рішення з'їздів Компартії. Йдеться про поширення в Україні "руського міра", одним з елементів якого використовується тема Перемоги, яка , за словами російського прем'єра, могла бути досягнута і "без українців"!?
Важливо розуміти те, що т.зв. "антифашизм" - це у першу чергу боротьба проти українського національно-визвольного руху, котрий представники нинішньої влади у цілком сталінському дусі трактують як "фашистський".
Під маркою "антифашизму" просувається ідеологія, будована на культі військової перемоги і виправдання будь-яких репресій і жертв великою "державною метою".
Перемога над Гітлером для прихильників "руського міра" виправдовує все — і сталінські концтабори, і сотні тисяч марних фронтових жертв, і поневолення Східної Європи, і те, що було далі — репресії шестидесятників і русифікацію, знищення українського села і української церкви, Чорнобиль і Афганістан.
Через термін "Велика Перемога" ця влада за зразком "путінської" хоче реабілітувати сталінізм. Вкладається думка про Сталіна як ефективного менеджера.
Вони хочуть, щоб ми забули про те, що саме Сталін допоміг Ґітлеру прийти до влади у 1933-му, заборонивши у рейхстагу німецьким комуністам об'єднуватися із соціал-демократами.
Хочуть, щоб ми забули про вишкіл у ЧА німецьких льотчиків і танкістів в тридцятих роках.
Хочуть, щоб ми не згадували про те, що саме Сталін "освятив" пакт Молотова-Ріббентропа, що протягом 1939-41 років Сталін постачав Гітлеру залізну руду і зерно, про те, що радянський червоний і нацистський коричневий прапори несли разом на спільному військовому параді у Бресті у вересні 1939-го.
Вивішування червоних прапорів і зміщування акцентів, реалізоване владою, має декілька цілей: по-перше, для популяризації себе за рахунок людей, які загинули в тій страшній війні; по-друге, внести розбрат між українськими громадянами, повертаючи "у пакеті" з радянською символікою також сталінсько-брежнєвські порядки.
І остання мета — репресувати національно-визвольні ідеї як "фашистські", оскільки вони небезпечні для влади Януковича. Сталінізм закликає до підкорення людини державі, національно-визвольні ідеї - це ідеї свободи людини і демократії.
Втім, я вірю, що символьні провокації влади — це останнє "щеплення" українців вакциною помираючих імперських бацил. А червоні прапори залишаться у минулому, як пам'ять про злочини сталінізму та символ окупаційної комуністичної влади в Україні.

Борис Тарасюк
Джерело: "Українська правда