1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, який підтвердив Акт проголошення незалежності України. Ця подія стала однією з найважливіших у нашій історії.
Безпосередню участь в організації всеукраїнського референдуму на Чернігівщині брав Володимир Ступак, нині – голова обласної організації Української Народної партії, тоді один з керівників Чернігівського Руху. Він погодився відповісти на наші запитання.

Пане Володимире! Хто і як готував всеукраїнський референдум у Чернігівській області?
Підготовка до референдуму розпочалася відразу після прийняття Верховною Радою України постанови про його проведення. Вже на початку вересня 1991 року в Чернігові був створений обласний штаб який розпочав свою роботу. До штабу увійшли Валерій Сарана, Володимир Ступак, Іван Панченко, Віктор Лабазов, Михайло Данилюк. Була створена лекторська група, готувалися листівки, агітатори, члени комісій та спостерігачі. Були численні поїздки по всіх районах області. Хочу нагадати, що разом з референдумом 1 грудня відбулися перші вибори Президента України. Нашим кандидатом був В’ячеслав Чорновіл.

Яку позицію зайняла чернігівська влада?
На той час Компартія вже була заборонена, влада була перелякана і швидко перефарбовувалась. Сесія Чернігівської обласної ради 27 вересня 1991 року без обговорення підтримала рухівський проект „Звернення обласної ради до жителів Чернігівщини”, в якому був заклик проголосувати „так” на референдумі. Крім того, розпорядженням облвиконкому було створено обласну тимчасову комісію з питань проведення референдуму, до складу якої увійшли і представники Руху: Валерій Сарана, Іван Панченко та Михайло Данилюк. Вони виступали в багатьох селах, селищах і містах Чернігівщини.
Значну допомогу в проведення агітаційної роботи надавали представники західноукраїнських областей. У всіх районах Чернігівщини виступали громадські діячі, артисти та колективи художньої самодіяльності з Галичини.

Де знаходився обласний штаб референдуму?
Штаб в Чернігові знаходився за адресою: вулиця Щорса,4. Зараз тут офіс Української Народної партії. Саме звідти по всій області вирушали агітаційні групи, розповсюджувалися тисячі листівок і газет. Тут велася підготовка агітаторів, проводилися наради. Сюди надходили дані з усіх виборчих дільниць про результати референдуму та виборів Президента України. Думаю, вже прийшов час на цьому будинку встановити меморіальну дошку.

Які результати всеукраїнського референдуму на Чернігівщині?
Всі очікували, що результати референдуму будуть позитивні. Але вони виявилися просто вражаючі. На Чернігівщині у голосуванні взяли участь 969 638 виборців, „так” незалежній Україні сказали 908 904, тобто 93,74% виборців.
За незалежну Україну проголосували у всіх областях України, в тому числі на сході і півдні: Донецькій – 83,9, Луганській – 83,8, Одеській – 85,3, у Севастополі – 57%, у Криму – 54% виборців.

Отже, референдум об’єднав всю Україну.
Минуло 20 років. За цей час відбулися великі зміни. Україна стала повноцінною державою, членом Ради Європи, проте…
Проте в Україні ще й досі не відбулося повного демонтажу старої авторитарної комуністичної системи влади. У 1991 році Україна стала незалежною, а влада залишалась стара. Вона створила умови для розкрадання державного і колгоспного майна, провела приватизацію для себе, червоні директори стали власниками підприємств. На їх базі утворились олігархічні клани (донецький, дніпропетровський, харківський – там, де найбільший вплив у 90-ті роки мала компартія).
Сьогодні всі гілки влади в Україні контролюються партією регіонів, яка захищає інтереси великого олігархічного капіталу В державі панує тотальна корупція, правоохоронна та судова системи не захищають людей, відбувається згортання демократичних процесів, продовжується переслідування опозиції.
Що ж робити? По-перше, демократичні, патріотичні партії мають об’єднатися в одну потужну партію, яка б могла реально боротися за владу. По друге, на наступних парламентських виборах проукраїнські сили мають перемогти і змінити владу в України. До цього треба готуватися вже зараз.
Україні – українську владу, українську мову, українську церкву, українську історію!

Василь Чепурний