Свіжа натуральна сировина.
Досить часто з лікувальною метою внутрішнього і зовнішнього застосування вживаємо натуральний сік рослини. Для цього з листя, незрілого плоду або околоплодника горіха волоського вичавлюємо свіжий сік, змішуємо з медом або чистий сік і застосовуємо для полоскання при запаленнях горла і вживаємо всередину по 1/2—1/3—1/4 чайної ложки на 0,5 стакани теплої води. Ранньою весною можна пожувати, висмоктавши сік, набряклі нирки горіха волоського, листя і молоді втечі, що розпускається. Проте слід мати на увазі, що сік з рослини горіха дуже концентрований і пекучий. Тому вживають його малими дозами. Вживаючи таким чином різні вегетативні органи горіха волоського, одержують різносторонню користь; збагатили організм вітамінами, коли відчувається їх недолік після зими; укріплюють ясна, зуби, вбивають патогенні мікроби в роті завдяки дії фітонцидів. І ще; по нашим спостереженням, після декількох хвилин жування листя горіха волоського дуже добре очищаються зуби — стають білосніжними.)
Крім того, листом, і особливо околоплодником, модницям можна підфарбовувати губи в коричневі і інші тони. Причому забарвлення це стійке і тримається декілька днів, а найголовніше, на відміну від губної помади, шкоди від неї немає, а навпроти, користь велика.

Аверін чай.
В минулому столітті в Росії велику популярність придбав так званий Аверін чай, що складається з трьох рослин: квіти череди трибарвної (Biolens tripartita), квіти анютиних глазок (Viola tricolor) і листя горіха волоського (Juglans regia), який застосовувався проти золотухи, а також з великою користю, як пише І. Пантюхов, проти недокрів'я, висипи на голові і інших місцях, пухлинах лімфатичних залоз. Вживали витяжки з кожної рослини окремо або їх суміш (рівними частинами): на пляшку кип'ятку чайну чашку збору. При цьому рекомендували молочну і масляну їжу. Цей збір успішно використовували також у вигляді ванн для худосочних, страждаючих язвами людей, особливо золотушних дітей. На теплу ванну брали фунт і більше збору. Міцним розчином чаю також обмивали струпи на голові і всякі язви.
Є зведення в літературі, що в російській медицині листя горіха волоського цінувалося військовими лікарями в XVII в. як виключно добрий ранозагоювальний засіб. Відвар листя застосовували у вигляді примочок, пили його як чай, збагативши організм вітамінами. Цілющу силу горіха волоського російські лікарі спіткали своїм досвідом, нічого не знаючи про вітаміни і фітонциди, які були відкриті значно пізніше.

Водні горіхові витяжки.
Якнайкраща форма приготування рослинних ліків — настоянки, які готують з свіжої або сухої лікувальної сировини. Найкориснішими, звичайно ж, є настоянки, приготовані з свіжої рослини. Проте свіжа сировина, як відомо, можна зібрати тільки в основному у весняно-літній період. Тому вже з ранньої весни слід поклопотатися про збагачення організму вітамінами. А на зиму сировину заготовлюють.
Водні витяжки роблять холодною або гарячіше кип'яченою водою.

Екстракція холодною водою.
Для цього листя, незрілий плід, околоплодник горіха волоського свіжі (дрібно нарізуємо) або сухі (звичайно вже подрібнені) заливаємо холодною водою і в закритому скляному або емальованому посуді наполягаємо 4—7 ч. Сухої сировини звичайно беремо одну столову ложку на стакан води, сирого — в 2 рази більше. За нашими спостереженнями, екстракція речовин при холодному наполяганні триває в основному 3 ч, потім різко спадає. Про це свідчить і колір настоянки. Так, при холодній витяжці з сухого листя через годину настоянка набуває жовтого кольору, через 2 ч — жовто-бурий (схожий на лимонад), через 3 ч — коричневий, далі колір настоянки мало міняється. Після 24 ч екстрагування холодна настоянка залишається коричневою або блідо-червонувато-бурою або червонувато-бурою.

Екстракція гарячою водою.
При гарячій формі наполягання свіжу або суху подрібнену рослинну сировину (листя, незрілі плоди, околоплодник) горіха волоського заливаємо гарячим кип'ятком і в закритому скляному або емальованому посуді наполягаємо 1—3 ч. При гарячому наполяганні екстракція речовин відбувається значно швидше — практично перші дві години. Надалі інтенсивність її падає. Так, через годину після початку наполягання сухого листя горіха волоського рідина має (по шкалі А. З. Бондарцева) жовто-бурий колір; через 2 ч - , бурий; через 3 ч — коричнево-бурий колір. В подальший годинник колір витяжки майже не змінюється. Через 24 ч горіхова настоянка набуває коричнево-бурого кольору (колір коньяку), стає в'язкою, пряною, з гіркуватістю, легким бальзамовим запахом. При більш слабих або більш сильних концентраціях набуває кольору світло-коричневого, коричневого, блідого червонувато-бурого, червонувато-бурого. Це говорить про те, що при гарячому способі приготування настоянки витяжка по хімічному складу більш концентрована і складна. Підтвердження цьому і більш темне забарвлення розчину.
Не дивлячись на обширні дослідження біохімічного складу екстрагованих речовин з лікарської сировини горіха волоського, все ж таки в перспективі вони вимагають більш детального вивчення. Водні настої проціджують і п'ють по 7з стакана три рази на день за 15—20 мін до їжі. Дітям об'єм витяжок зменшують в 2—5 разів в порівнянні з дорослими. Маленьким дітям дають по декілька крапель з дозволу лікаря.
Водні екстракти краще всього готувати свіжі — щодня. Якщо немає такої можливості, то готують на 2 дні і в закритому станів бережуть в холодильнику. Настої краще приймати в теплому вигляді, додаючи до них перед вживанням гарячу воду. Підігрівати настої не рекомендується. Більш сильне розведення витяжок з лікарської сировини сприяє кращому його засвоєнню, особливо це правило необхідно дотримувати при лікуванні дітей.

Приготування і вживання спиртної горіхової настоянки.
Ще в минулих сторіччях з незрілих плодів горіха волоського, перегнаних із спиртом, одержували горілку, зміцнюючу шлунок. Крім того, робили настоянки на спирті і горілці, які служили відмінним засобом проти розладу шлунку. Про широке застосування спиртної витяжки в народній медицині пишуть М. А. Носаль і І. М. Носаль (1959).
Для спиртної настоянки беруть 10—15 незрілих плодів горіха волоського, швидко (з метою запобігання сильного окислення) нарізують їх тонкими кружечками і заливають 0,5 л горілки або 45—70°-ным спиртом. При наполяганні рослинної сировини в 96°-ном спирті деякі біологічно активні речовини руйнуються, тому чистий спирт необхідно розбавляти, доливаючи при цьому не менше за Узи (його об'єму) кип'яченої холодної води. Подрібнені плоди в спиртних розчинах краще всього наполягати в скляній банці, щільно закритою кришкою, при кімнатній температурі 14 днів. Потім рідину зливають і закупорюють в пляшках. Горіхова настоянка виходить ароматна, з бальзамовим запахом, червоно-коричневого, умбрового або темно-умбрового кольори, придатна для тривалого зберігання. Вживають горіхову настоянку всередину при болях, запаленнях шлунку і кишечника і особливо при їх розладах. Доза одноразового прийому 5—15 (до 30) мл спиртної настоянки на півстакана води, 3 рази на день перед їжею і, звичайно ж, тільки за узгодженням з лікарем. Для довідки: в одну чайну ложку входить 5 мл рідині, в одну десертну — 10 мл, в одну столову - 15 мл. Проте ще раз звертаємо вашу увагу, що дозволити прийом будь-яких ліків може тільки лікуючий лікар, оскільки це пов'язано з діагнозом, станом здоров'я, а також віком.
Так, наприклад, дітям залежно від віку об'їм настоянки зменшують в 2—5 разів. Маленьким дітям від 3 до 5 років дають не більше 5 крапель, найменшим — 1—2 краплі настоянки, розбавлені в ложечці води. Після прийому горіхової настоянки розладу шлунку звичайно припиняються в більшості випадків через 10—20 мін. При болях в шлунково-кишковому тракті полегшення наступає теж дуже швидко. Що залишилися після настоянки подрібнені плоди можна ще засипати цукром, додати небагато спирту, добре перемішати і дати наполягати на сонці приблизно місяць. Виходить добрий горіховий лікер, який, за даними І. А. Носаля і І. М. Носаля, приймають після їжі по 5—15 (до 30) мл при легких нетравленнях. Він діє значно менш ефективно, ніж настоянка, але дуже приємний на смак.

Горіхова сировина для зовнішнього застосування.
Для зовнішнього застосування готують в 2—5 разів більш концентровані настої, ніж для внутрішнього. Відвари I готують таким чином: 10—20 столові 1 ложок сухого або свіжого подрібненого листя або околоплодника горіха волоського заливають 1 л (4 стакани) води, накривають каструлю кришкою, ставлять на водяну лазню або слабий вогонь і кип'ятять 30 мін. Після цього розчин проціджують, доводять знову до кипіння з метою стерилізації і використовують для лікування. В більшості випадків ці концентровані витяжки застосовують в теплому вигляді для обмивань, припарок, примочок, обмотувань, компресів, ванн при ранах, фурункулах, опіках, геморроях, різних захворюваннях шкіри, рахіті, ревматизмі, подагрі і т.д.

Заготівка, сушка і зберігання горіхової сировини.
Листя горіха волоського заготовлюють, коли вони ще не досягли остаточного свого розвитку. Простіше всього орієнтуватися на таку біологічну ознаку: найцінніший лист у горіха волоського в період ще активного зростання дерева, коли у нього спостерігається найсильніший бальзамовий аромат. У старого листя цей запах зникає. В різних регіонах країни залежно від їх кліматичних і погодних умов року терміни ці різні. В основному вони доводяться на кінець червня — початок липня. Якщо ж упущений цей місяць, не засмучуйтеся. Майже завжди на дереві знайдуться втечі, які ще не закінчили своє зростання. З них і беруть листя, яке володіє приємним специфічним запахом. Якщо ж всі втечі вже заклали верхівкові нирки, тоді беріть саме верхнє листя на річному прирості — вони пізніше з'явилися на втечі і є найбільш стадійно молодими в порівнянні з листям, розташованим у підстави втечі. Збір листя ведуть в суху погоду, оскільки вологе листя при сушці частково пліснявіє і псується. Зривають весь складний лист обережно, не допускаючи його травмування, оскільки тканини пораненого листа вільно окислюються і значно втрачають свою цілющу цінність. Заготовлюють тільки чисте, здорове листя і швидко висушують. При повільній сушці листя темніє, втрачаючи при цьому свої цінні якості. Найефективніше сушіння листя на відкритому повітрі в тіні, в підвішеному стані. Для цього спочатку обережно моєму листя під холодним струменем води, потім зв'язуємо їх по 3—5 штук тонким шпагатом або ниткою і підвішуємо ці пучки до натягнутого шнура або просто затискаємо на шнурі кінці черешків листя звичайними білизняними прищіпками. Фіксація в цьому випадку необхідна, тому що навіть при легкому подиху вітру листя падає на землю. В гарну сонячну і особливо легковажну погоду листя висихає за 2—3 ч. Щоб уникнути втрат висушену сировину обережно знімаємо на наперед підкладений знизу великий чистий лист паперу або емальовану великих розмірів миску, оскільки вони дуже крихкі і сильно кришатся.
Зручно і надійно сушити листя в кімнатних умовах. Звичайно, маються на увазі тільки невеликі домашні заготівки. В, цьому випадку теж зриваємо з дерева складне листя цілком, моєму і підвішуємо кожний окремо на шпагат, зачіпляючи при цьому за черешки окремих листочків як за гачки. В такому стані вони висихають теж дуже швидко. Після сушки щоб уникнути кришення їх обережно знімаємо. В обох випадках вже потім обриваємо сухі окремі листочки від центрального черешка складного листа, складаючи їх в щільний мішечок тика, який, у свою чергу, поміщаємо у великий паперовий пакет. При такому зберіганні листя довго (2— 3 роки) і відмінно зберігає свої якості.
При великих заготівках листя не миє і зразу ж відриває окремі листочки від центрального черешка, розкладаючи їх тонким шаром на листах чистого паперу, тканинних полотнах, фанері. Сушити листя слід швидко, не допускаючи почорніння. В гарну погоду, при невисокій температурі, їх сушать на відкритому повітрі в тіні. Якщо ж температура повітря підіймається вище 32 °З, то сушать в тіні під щільним навісом, інакше волога рослинна сировина, в якій температура підіймається ще вище, сильно зігрівається і починає втрачати свої якості.
Для прискорення сушки листя кілька разів перевертають. Колір висушеного листя горіха волоського, згідно офіційній шкалі, зверху — брудно-зелений (е-1), знизу — зелений, як плющ (е-3). Листя повинне бути добре висушений і складатися з окремих маленьких листочків. Вміст вологи в сировині, згідно Осту-7916/379, не повинне перевищувати 13-%, листя, що побуріло і почорнілого, — не більш би %, домішки (гілочок, товстих черешків і ін.) — не більше 5 %. Висушене листя повинне зберігатися в дерев'яних або картонних ящиках, усередині вистилаючих папером, в паперових і щільних матерчатих мішках.
Як практично визначити термін заготівки незрілих плодів для переробки? Збір зелених горіхів повинен проводитися, коли вони найбільш багаті біологічно активними речовинами, а значить, найбільш корисні і цілющі. Саме в цей час рекомендують заготівку плодів. Визначити цей момент нескладно. По-перше, цей період, як ми вже писали, доводиться на найінтенсивніше зростання дерева. По-друге, найцінніший незрілий плід горіха волоського, коли ядро його ще не затверділо і знаходиться в драглистому стані, а шкаралупа не сформувала міцну оболонку, ще м'яка, соковита, легко ріжеться ножем. І нарешті, зелений околоплодник теж ніжний, соковитий, ще невідділений від шкаралупи. Верхню його частину можна тільки зрізати ножем.
І ще один тест. Якщо проколоти великою голкою незрілий плід горіха і голка при цьому легко проходить наскрізь, а з отвору рясно витікає сік, то плоди можна переробляти. В такому стані незрілі плоди є природним вітамінним концентратом, і тому найбільш доцільно саме в цей період використовувати їх для переробки. Початок затвердіння шкаралупи (эндокарпа) горіха свідчить про зниження змісту вітаміну З.
Зелений околоплодник збирають при заготівці горіхів, в серпні — жовтні. В плодах, що розтріскалися, підбирають околоплодник, відділяючи при цьому пошкоджені частини. Якщо ж околоплодник не відділився від плоду, його розрізають на дві - чотири частини ножем, витягуючи горіх. Таким чином підготовлені., обчищені часточки околоплодника сушить при температурі 30—32°С. Після сушки зовнішня частина околоплодника залишається зеленуватою, а внутрішня його сторона набуває темно-бурого кольору. Висушений околоплодник горіха волоського гіркувато-терпкого смаку. Згідно Госту, вогкість сировини не повинна перевищувати 14%. У такому разі якість при тривалому зберіганні забезпечена. Упаковують висушений околоплодник в паперові пакети, в мішки з щільної тканини, закриті коробки, ящики і бережуть в холодному, добре провітрюваному приміщенні.
При заготівках не рекомендують збирати листя, незрілі плоди і околоплодники, сильно запорошені, забруднені, в'янули, травмовані, почорнілі, уражені хворобами і шкідниками, а також з дерев, які ростуть поблизу магістральних доріг з інтенсивним рухом транспорту. Звичайно рослини в цих зонах загазовані, а значить, і токсичні.

Джерело: http://www.travyukrainy.com