Іван Степанович будував не тільки церкви, але й власні резиденції, і то досить пишні. В Курській області можна подивитися на такий палац - у складі колгоспу "Росія".
Гетьман Іван Мазепа останнім часом постає перед українцями все частіше в образі „будівничого”, а не, як колись, „зрадника”. В образі одного з фундаторів українського бароко, мецената незчисленних церков і монастирів. А от світських споруд - знаменитих гетьманських палаців - майже й не збереглося.
На диво, з тих крихт, які лишились, одна з найцікавіших будівель (хоч і в поганому стані) є в російській провінції – „Мазепині палати” у селищі Іванівське Курської області.

Як доїхати до палацу гетьмана
Дістатись Іванівського можна двома шляхами - залежно від того, в якому регіоні України ви мешкаєте.
Для мешканців Центру, Заходу й Півдня найзручніше буде спочатку доїхати до Глухова (траса Е-101, Сумська область, неподалік кордону з РФ), звідти кількадесят кілометрів до вже російського райцентру Рильськ, а з нього по курській трасі вже зовсім близько до Іванівського.
Зі Сходу ж зручніше діставатись одразу до Курська, а звідти – тією-таки трасою Курськ-Рильськ до Іванівського. Також через Іванівське йде прямий автобус Суми-Курськ.
Дорогу я розписую не просто так: усі названі перевалочні пункти теж цікаві міста з оригінальною і старовинною архітектурою, отже, той, хто зважиться на подорож до Мазепиних палат, „бонусом” отримає цікаву екскурсію пам’ятками російсько-українського прикордоння.

Села пам'яті Мазепи: Іванівське, Степанівка, Мазепівка
„А як мазепин палац опинився в Росії?”, - здивується допитливий читач.
Курська губернія була зоною особливого інтересу гетьмана Мазепи. Йому тут належало чимало сіл і маєтків. Щось дарував Петро І, поки ще перебував у полоні шарму свого підлеглого, щось купувалося.
Дехто з дослідників вважає, що гетьман мав плани північно-східної експансії, тим більше, що про спроби долучити до Гетьманщини Слобідську Україну відомо точно.
Території, де Іван Степанович заснував свої курські маєтки, якраз перебували в своєрідному закутку поміж Слобожанщиною та Гетьманщиною. А з гетьманських палат у Іванівському здійснювалося їхнє централізоване адміністрування.
Маленький потворний ПАЗ, у якому - на відміну від багатьох українських маршрутів - водій обов'язково видає квиток кожному пасажиру, тягнеться трасою Рильськ-Курськ повз декілька сіл із виразно українськими назвами.
А ось і головна „трійця” пам'яті Івана Степановича Мазепи – села Іванівське, Степанівка та Мазепівка. Дивно, як їх не перейменували на хвилі "анафемствування".
При в’їзді в Іванівське з заходу можна побачити симпатичну відреставровану дерев’яну церкву - вочевидь не без українського архітектурного духу. Біля автостанції починається чи то сквер, чи то парк, а в ньому монументальні скульптури сталінських колгоспниць.
Саме тут треба повернути на північ, і, поступово спускаючись із пагорба, ви вийдете до вулиці, на протилежному боці якої стоїть обдертий цегляний будинок зі слідами барокової вишуканості.
Це і є садиба Івана Мазепи - зараз вона перебуває на колгоспному обліку.

Садок вишневий коло колгоспу "Росія"
Садибу було збудовано орієнтовно 1703-1705 року і, можливо, архітектором був росіянин Осип Старцев - той, що будував у Києві церкви в Братському та Микільському монастирях.
Як твердить дослідник Сєрґєй Фьодоров, той будинок, що його можна сьогодні побачити в Іванівському, у старовинному плані позначається не як палац, а лише як одна з будівель комплексу, можливо навіть господарсього призначення. Сам палац нібито згорів 1790 року.
Втім, продовжує Фьодоров, будинок має виразні характеристики саме житлового приміщення (розміри кімнат, вікна тощо), і то доволі „парадного” характеру. Так чи інакше, а сьогодні Мазепиними палатами зветься саме ця будівля.
З „архітектурних надлишків” тут збереглися переважно колони та наличники, проте й вони, а також характерні пропорції (певно мірою нагадують барокові цивільні будівлі київського Подолу) надають будинку приємної елегантності.
Ще більше, ніж елегантності, тут руїнної романтики.
Мазепині палати законсервовано і замкнуто, на оббитих вікнах стоять мальовничі ґрати. Головний фасад будівлі ховається за парканом, і потрапити туди не відразу зрозуміло як. Для цього треба пройти квартал на схід і повернути вулицею на північ.
При цьому бажано надміру не привертати увагу місцевих мешканців (а вони розглядають туристів уважно, ніби австралійських кенгуру) – і зайти в один із кинутих дворів з незачиненими ворітьми.
Стежка через бур’яни й кропиву виводить до дикого вишневого садку, а серед вишень на вас і чекає фасад Мазепиних палат, симпатичних і романтичних, але кричуще чужорідних тут, посеред колгоспу „Росія”.
Як так сталося, що ця пам’ятка вціліла?

Наші "креси"
Можливо, справа в тому, що з переходом гетьмана на бік Швеції курські його маєтки відразу передали князю Барятинському. Рід Барятинських використовував садибу Мазепи для власних потреб. А з часом Барятинські збудували собі нову головну резиденцію - „Мар’їно”.
У новому палаці сьогодні місититься санаторій, він стоїть на південь від траси, на тому ж рівні, що й Мазепині палати, але в зовсім іншому стані. Цей палац добре відреставровано, навколо нього – гарний і доволі доглянутий парк зі ставками, тут проводяться екскурсії.
Все ж палац Мазепи намагалися реставрувати, зокрема в радянські часи. Такі спроби, головно на папері, вдібувалися 1949, 1961 та 1968 року, але будівля і далі поступово руйнується.
Окрім двох палаців і вже згаданої дерев’яної церкви, в Іванівському на увагу заслуговує ще одна кам’яниця – колишня кухня (нинішній Народний музей). Також можна подивитись церкву, перебудовану, здається, зі звичайної хати. Її баня, до речі, теж виглядає дещо по-українському.
Цікаво, що попри виразні та недвозначні топонімінчні й архітектурні українські сліди, саме місцеве населення справляє враження цілковито російського. Тутешня мова, і прізвища, і, звичайно, ідентичність не містять у собі майже нічого українського.
Напевне, щось подібне відчувають поляки, коли приїздять на колись „їхні” „східні креси”.

Автор: Олег Коцарєв
Джерело: http://zaua.org/pg/article/editorial_1/read/1513/-----

Проект реконструкції палат Мазепи (1976 рік)

Сучасний вигляд колишніх палаццо

Якщо побілити, виглядатиме цілком гідно ))

Ну чим не кам'яниця Лизогубів у Чернігові?

Красиві місця, схожі на Харківщину...