«Ми розуміли, що в кільці, і не в одному. Ворог обстрілював нас з чого лиш міг. Але ми вірили, що виживемо…»
Тоді захисник Азовсталі – прикордонник В’ячеслав Кучковський – найбільше хвилювався за дружину та 8-річного сина: чи змогли вони вибратися з окупованого Маріуполя? Коли ж нарешті дізнався, що найрідніші в безпеці, попри невтішні прогнози для себе й побратимів, став планувати майбутнє. Ці плани, хоч і примарні, допомагали бійцю не впасти у відчай.
У травні захисники Азовсталі були вимушені здатись у полон. Підрозділ прикордонників, у якому був В’ячеслав, виходив останнім. У кадри виходу наших військових пильно вдивлялася дружина В’ячеслава – Валерія. З жахом думала про випробування, які чекають коханого. Раділа, що живий...
Їхній син Роберт не раз виходив з мамою на акції-нагадування про полонених захисників України. Для них дні очікування тата стали нескінченними.
У червні 2023 року Валерії минуло 35 років. Святкувати не хотілося. Але цього дня сталося те, на що вона ніяк не сподівалася: телефонував її Славко! Коханий привітав з днем народження, повідомив, що тримається, та пообіцяв ще один сюрприз. А за кілька годин кур’єр приніс Валерії величезний букет її улюблених ромашок!
Дивом стало й те, що один з полонених побратимів Вʼячеслава зміг сховати телефон, з якого прикордонник і подзвонив коханій.
У лютому цього року В’ячеслав Кучковський повернувся з російського полону. Він схуд майже на 30 кілограмів, та зберіг почуття гумору і віру в перемогу добра над злом. Здійснилась і його найзаповітніша мрія – пригорнути у міцних обіймах дружину та сина! А історія про квіти з полону стала символом їхньої вірності, кохання та турботи одне про одного!

Державна прикордонна служба України