Вчора митрополит Онуфрій проводив збори свого синоду.
«Під час роботи Священного Синоду архієреї розглянули питання церковного життя Української Православної Церкви.» Цю вельми інформативну новину за добу побачили майже 8 тисяч читачів, більшість з яких - очевидно з пастви самого владики Онуфрія. А сподівалися побачити щось зовсім інше.
Водночас анонімні сайти та телеграм-канали поширювали численні повідомлення: від піднесено-епічних, що ось зараз щось епохальне нарешті зроблять, до депресивно-панічних - «нічого не вирішили, призначили Аніцоя в Тульчин замість Іонафана, тобто замінили рєдьку хріном».
Залишаючи таким ресурсам ворожіння на синодальній гущі, скажу дещо про інше.
Факт, що ніяких повідомлень за добу не зʼявилося офіційно, з великою долею вірогідності може означати те, що нібито «ухвалені рішення синоду» досі узгоджують і коригують.
Адже не секрет, що в УПЦ МП, використовуючи вираз одного з ієрархів царських часів, «Священный Синод один, а Правительствующий - совсем другой».
І доки отєц Вадімій, протоієрей Балашов та інші «ответственные работники» не побачать документів, не проведуть свій «синод» і не висловлять своїх цінних указаній - «офіційні ресурси УПЦ» нічого не опублікують.
За цією схемою «феофаніївський статут УПЦ» чекає на свою публікацію вже два роки і пʼять місяців.
«Всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.» (Лк. 6:44).

Євстратій Зоря (Митрополит Білоцерківський)