Диверсанти, до яких ми не маємо відношення, перейшли кордон рідної держави. Там вони займаються своїми справами. Наша позиція - іх там нєт, як прийнято казати в таких випадках.
Щоб продовжувати діяльність, потрібна якась легітимність. Тому РДК та Легіон "Свобода Росії" звернулись до губернатора. І привід знайшли гарний, віддати полонених. Тобто взяли ініціативу й почали діалог.
Губернатор мовчав. Судячи з усього, чекав вказівку з кремля, бо самодіяльність у рф карається навіть в успішних випадках. І, поки гладков обривав телефон путіна, активізувався прігожин. Запропонував свої послуги.
Тобто раніше прігожин принижував шойгу, а тепер те ж саме робить із путінською владою на місцях. Це, до речі, путіну на руку. Мовляв, ось такий вас ні в грош не ставить, а я нікого не чіпаю.
Але помилка в тому, що губернатор погодився. Відповів на виклик. А потім не прийшов. Тобто його чекали свої горе-вояки, мріяли вибратись із полону. А ніхто не прийшов і не забрав. І тепер їх із полону можна лише виміняти.
Що добре для нас? Рейд успішний, плюс поповнено обмінний фонд.
А в росіян і евакуація, і ігнорування з боку влади. Тепер ще й побачили всі, як прігожин може наїхати на губернатора, і йому за це нічого не буде.
Все це не зміцнює мораль. І в такому розібраному вигляді рашисти зустрінуть наш контрнаступ.

Олексій Гончаренко, народний депутат України.
фото ілюстративне