ваша підтримка важлива для незалежного видання стань патроном
Коли Європейський союз розробив свою політику сусідства, Росія заявляла, що євроінтеграція, скажімо, України чи Грузії, її не лякає. Головне для нас, щоб ці сусіди в НАТО не вступали, зазначали російські політики. Чому ж нинішнє зближення українців із ЄС почало сприйматися Кремлем як загроза? Що з цього приводу думають європейські політологи і дипломати? Нинішня політика Росії щодо євроінтеграції її сусідів межує із божевіллям, а причиною цього є страх. Так вважає аналітик із брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол. «Росією опановує страх, – каже експерт, – бо вона сьогодні істотно затиснута, коли глянути на її сусідство». Розвиваючи цю тезу, Аманда Пол пояснює: «Центральна Азія, де росіяни були головними гравцями, нині відійшла під китайський вплив. Туреччина зміцніла політично й економічно і може стати одним із найбільших енергетичних транзитерів світу. Це Росії теж не надто до вподоби. Нарешті, традиційні сусіди теж намагаються покінчити із минулим. Отже, майбутнє Росії, очима її влади у Кремлі, виглядає не надто яскраво. Тож, я справді гадаю, що вони бояться».
Євроінтеграція України може послабити економіку Росії – Мерлен Професор-політолог із Вільного брюссельського університету й спеціаліст із питань Росії та країн східної Європи Оде Мерлен сказав Радіо Свобода, що навіть коли ЄС на початку 2000-х розробив свою стратегію щодо сусідів, росіяни відмовилися у ній брати участь. Однак, байдужими їх ця політика теж не залишила, бо вони вважають, що питання членства України у НАТО може постати знову. «Зближення із Європейським союзом для російського керівництва завжди йде у парі з наступним бажанням вступити до НАТО, – зауважує політолог. – Тому вони до євроінтеграції ставляться так серйозно. З іншого боку – питання економіки, бо російський ринок остерігається європейських конкурентів. Особливо, тепер, коли ситуація в її економіці все більше непокоїть економістів, і, порівняно із минулими роками, вона суттєво відстає. Тож, зближення України з ЄС може призвести до ослаблення економіки Росії». Тобто, як підсумовує брюссельський професор-політолог, поряд із питаннями безпеки, є ще й суто економічні причини занепокоєння Росії українською євроінтеграцією. І саме економіку росіяни й використовують для політичного тиску на Київ, Молдову чи Тбілісі. Втім, як заявляє радник президента Росії та відповідальний секретар Комісії Митного союзу Сергій Глазьєв, нинішня політика ЄС щодо сусідів – це «найгірший приклад неоколоніального силового тиску на Україну та Молдову, який обернеться великими економічними та людськими втратами не лише для цих країн, але й для самого Євросоюзу».
Росії, як популяризатору модернізації, недовіряють – дослідження Тим часом, у щойно опублікованому дослідженні «Після Вільнюса: виклики поглибленої євроінтеграції країн Східної Європи», авторами якої є відомі аналітики Лор Делькур та Катарина Вольчук, читаємо: «На відміну від ЄС, Росія не вагається вдаватися до «палиці», тобто, каральних заходів, коли обіцяна «морквина» не є достатньо привабливою…» Однак, «без сумніву, на пострадянському просторі Росія має низький рівень довіри у якості популяризатора модернізації. В будь-якому разі, серпнева «торговельна війна» проти України засвідчила, наскільки крихкими є російські обіцянки побудови торгівлі, базованої на правилах». Зі свого боку, голова департаменту «Східного партнерства» при Європейській службі зовнішніх дій Річард Тіббелс, коментуючи ситуацію, що склалася у відносинах Росії з країнами, що сподіваються на саміті у Вільнюсі зробити відчутний крок у бік Євросоюзу, зауважує, що країни-партнери все більше усвідомлюють сутність того, що пропонує їм Брюссель. «Один із наших міністрів закордонних справ якось зазначив: «Росія робить пропозицію, від якої неможливо відмовитися, а ЄС робить пропозицію, якої не розумієш», – зазначає європейський дипломат. – Гадаю, обидва випадки наразі мають місце. Однак, розуміння пропозиції Європи чимдалі зростає. Це й пояснює важливість саміту у Вільнюсі, над яким ми ретельно працюємо, і який мав би принести результати, зокрема, підписання угоди про асоціацію з Україною, якщо всі критерії будуть дотримані».