Що принесе угода про асоціацію Україні?
Україна, Грузія та Молдова далі зближуватимуться з ЄС після підписання ключових угод про асоціацію в Брюсселі 27 червня. Нижче п’ять аспектів, які потрібно врахувати, щоб збагнути значення цих угод.
Які саме угоди підписують Грузія, Молдова та Україна в Брюсселі?
Україна підпише економічну частину угоди про асоціацію з Євросоюзом – угоду про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (DCFTA) – після того, як уже була підписана політична частина цієї угоди 21 березня.
Молдова та Грузія підписуватимуть як політичну угоду про асоціацію, так і угоду про DCFTA.
Підписання 27 червня відбудеться після того, як втручання Росії в Україну зірвало початковий графік укладення цих угод, складений Євросоюзом для всіх трьох країн. Всі вони є членами програми «Східного партнерства» ЄС.
Від самого початку Брюссель планував підписати політичну та торговельну угоди з Києвом у листопаді торік у Вільнюсі. Однак тодішній президент України Віктор Янукович зірвав це підписання під сильним тиском Росії, що виступала проти таких угод.
Цей різкий відрух призвів до Євромайдану та усунення від влади Януковича. ЄС підписав політичну частину угоди з Києвом у березні після того, як Росія анексувала Крим.
Брюссель планував підписати політичну та торговельну частини угод з Кишиневом та Тбілісі до кінця поточного року після того, як вони парафували свої угоди у Вільнюсі.
Проте дата підписання була перенесена на раніше, оскільки криза в Україні змусила всі сторони непокоїтися, що Москва може спробувати перешкодити цьому процесу.
«Події розгортаються значно швидше через ризик, що росіяни можуть втрутитися чи створити високий ступінь напруги як у Молдові, так і в Грузії напередодні підписання їхніх угод», – вважає Аманда Пол, політичний експерт з Центру європейської політики у Брюсселі.
«Ніхто не хоче повторення вільнюського сценарію, перед яким упродовж місяців Росія діяла, мов спрут, погрожуючи, створюючи напругу та підбурюючи людей», – додає експерт.
Що від цього виграють Україна, Грузія і Молдова?
Безпосередні вигоди будуть економічними. Всі три країни отримають безперешкодний доступ до ринку ЄС, що налічує 500 мільйонів споживачів.
ЄС зменшить імпортні тарифи для всіх трьох країн у рамках поетапного відкриття ринків з обох сторін. Усунення імпортних тарифів Євросоюзу буде поступовим, але не віддаленим у часі, тобто більшість тарифів буде усунена протягом перших кількох років після укладення угоди.
Водночас, ці три країни скорочуватимуть свої тарифи на імпорт з ЄС повільніше, щоб захистити деякі чутливі сектори власних економік від конкуренції.
Таким чином, ЄС буде відкривати свої ринки для українських товарів протягом семи років у той час, як Київ матиме 10 років, щоб відкрити свій ринок для товарів ЄС. Для особливо вразливого автомобільного сектора Україна матиме 15-річний перехідний період.
На додаток до зниження тарифів, Брюссель прискорить отримання трьома країнами доступу до європейському ринку, допомагаючи їм із тим, щоб їхні товари відповідали стандартам якості ЄС.
«Найважливішою галуззю для засвоєння європейських стандартів, звичайно, є виробництво продуктів харчування. Існує потреба переконатися, що продукти, які купують люди, не становлять ризику для їхнього здоров’я. Є багато правил, які стосуються продовольчої безпеки в ЄС», – пояснює Рікардо Джуччі, керівник німецької консультативної групи в Україні, проекту, фінансованого німецьким урядом і покликаного допомогти Києву підготуватися.
«Відтепер будь-яка компанія в Україні, яка хоче експортувати продукти харчування в ЄС, має дотримуватися цих нових стандартів. Відповідаючи цим стандартам безпеки харчових продуктів, вони зможуть продавати продукцію до Німеччини, до Англії або Франція без додаткових документів», – відзначає експерт.
Крім економічних вигод, всі три країни підвищать свої шанси стати одного дня країнами-членами ЄС.
Дмітар Бечев, директор Софійського офісу Європейської ради з міжнародних відносин, загальноєвропейського аналітичного центру, каже, що всі країни Східної, Центральної Європи та Західних Балкан, які приєдналися до ЄС протягом останніх 15 років, підписували попередні асоціації з євроспільнотою.
Однак, зазначає він, Брюссель не дає ніяких обіцянок заздалегідь.
«ЄС, як і колись, буде практикувати креативну невизначеність, це мало місце від самого початку реалізації Європейської політики сусідства (ЄПС)», – зауважує Бечев.
«Для східних членів ЄС прийнятною є формула, за якою ЄПС, чиєю фундаментальною складовою є угоди про асоціацію, не є безпосередньою сходинкою на шляху до членства в Євросоюзі, але це не є і альтернативою йому», – додає Бечев.
Експерт наголошує, що двозначні формулювання відображають «дуже крихкий компроміс», досягнутий між такими членами ЄС, як Польща і Румунія, які прагнуть розширення об’єднання далі на Схід, і такими країнами, як Німеччина і Франція, які є обережнішими.
Чи обмежать ці домовленості здатність країн вести торгівлю з Росією?
Москва прагнула тиснути на ці три країни, щоб вони вступили до Митного союзу під керівництвом Росії, який Кремль бачить як альтернативу простору вільної торгівлі ЄС.
Щоб посилити тиск, Москва заявляла неодноразово, що, підписавши угоду про вільну торгівлю з ЄС, три країни вже не зможуть вести торгівлю з Росією, тому що це буде несумісно.
Але аналітики кажуть, що Москва, радше, грає політичними м’язами, ніж веде мову про реальні комерційні обмеження.
«Цілком можливо мати нормальну угоду про вільну торгівлю з Росією і бути одночасно частиною поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі Євросоюзу», – говорить Пол.
«Але очевидно, що якщо єдине, що пропонує Москва – це Митний союз, а не угода про незалежну вільну торгівлю (з Москвою), то це неможливо. Але це те, що нав’язує саме Росія, а не ЄС», – звертає увагу політичний аналітик.
Всі три держави можуть мати угоди про вільну торгівлю і з Брюсселем, і з Москвою, бо Росія є членом Світової організації торгівлі (СОТ).
«Ці угоди про асоціацію з ЄС вбудовані в тканину СОТ», – наголошує Бечев.
«Таким чином, (три) країни можуть вільно торгувати із не членами ЄС, оскільки вони також перебувають під цією більшою парасолькою, якою є СОТ», – пояснює експерт.
Як може відреагувати Росія?
Москва дала зрозуміти, що накладе торговельні бар’єри на Київ, якщо той укладе угоду про вільну торгівлю з ЄС.
Президент Росії Володимир Путін заявив на зустрічі у Ставрополі минулого тижня, що «абсолютно точно» Росія не зможе зберегти свою нульове мито на імпорт із України. Москва стверджує, що вона буде змушена захистити себе від реекспорту з України до Росії товарів ЄС, що не обкладатимуться митом. За його словами, такий реекспорт підриватиме позиції російських виробників.
Крім того, будь-які жорсткі російські митні або тарифні заходи проти Києва, завдаючи шкоди українській економіці, можуть бути також призначені для того, щоб дати Москві важелі політичного впливу на Київ на тлі нинішньої кризи в Україні. 20 відсотків українського експорту йде до Росії. Це близько 15 мільярдів доларів на рік.
Москва не обіцяла ніяких конкретних заходів проти Молдови. Але й на її адресу лунали погрози.
Віце-прем’єр Росії Дмитро Рогозін наприкінці минулого року попереджав Молдову, що якщо вона занадто швидко рухатиметься до ЄС, то «подорожуючи з такою швидкістю, локомотив може втратити свої задні вагони».
Близько 12 відсотків молдавського експорту йде до Росії. Москва вже заборонила продаж молдавського вина від вересня 2013 року. Багато аналітиків назвали це «викручуванням рук».
Є й інші точки тиску. Молдова дуже сильно залежить від російського газу, а також від грошових переказів молдавських громадян, які працюють без віз у Росії.
Є підстави побоюватися, що розлючена Росія може наважитися анексувати Придністров’я чи розхитати ситуацію в автономному молдовському регіоні Гагаузії, де 98,4% населення проголосували на підтримку Митного союзу, а не ЄС на референдумі в лютому цього року.
Тбілісі економічно є значно менш вразливим для Росії завдяки тому, що грузини переорієнтували свою торгівлю на інші ринки після російсько-грузинської війни 2008 року. Грузія також отримує газ із Азербайджану, а не Росії через трубопровід «Баку-Джейхан».
Але Росія все ще тримає в своїх руках козирі у формі двох сепаратистських регіонів – Абхазії та Південної Осетії, – які Тбілісі хоче повернути і прагне запобігти анексії цих регіонів Москвою.
А як щодо інших східних сусідів і партнерів ЄС?
Інші три члени програми ЄС «Східне партнерство» – це Азербайджан, Вірменія і Білорусь. Жодна з цих трьох країн не буде підписувати угоду про асоціацію та вільну торгівлю в Брюсселі 27 червня. Так само жодна з них не готова зробити це в найближчому майбутньому.
Азербайджан приглядався і до Брюсселя, і до Москви, але, схоже, має намір дотримуватися власного незалежного курсу, співпрацюючи з обома.
Вірменія, викликавши подив у ЄС, як припускають, під тиском Москви заявила, що хоче приєднатися до очолюваного Москвою Митного союзу. Відповідна заява президента Вірменії Сержа Саргсяна 3 вересня була озвучена до Вільнюського саміту в листопаді, де Єреван, як очікувалося, мав би парафувати угоду про асоціацію з Брюсселем.
Білорусь, останній учасник програми «Східного партнерства», вже входить до Митного союзу, очолюваного Росією, її відносини з Євросоюзом заморожені.
Матеріал підготували Charles Recknagel, Жанна Безп’ятчук
Радіо Свобода
Які саме угоди підписують Грузія, Молдова та Україна в Брюсселі?
Україна підпише економічну частину угоди про асоціацію з Євросоюзом – угоду про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (DCFTA) – після того, як уже була підписана політична частина цієї угоди 21 березня.
Молдова та Грузія підписуватимуть як політичну угоду про асоціацію, так і угоду про DCFTA.
Підписання 27 червня відбудеться після того, як втручання Росії в Україну зірвало початковий графік укладення цих угод, складений Євросоюзом для всіх трьох країн. Всі вони є членами програми «Східного партнерства» ЄС.
Від самого початку Брюссель планував підписати політичну та торговельну угоди з Києвом у листопаді торік у Вільнюсі. Однак тодішній президент України Віктор Янукович зірвав це підписання під сильним тиском Росії, що виступала проти таких угод.
Цей різкий відрух призвів до Євромайдану та усунення від влади Януковича. ЄС підписав політичну частину угоди з Києвом у березні після того, як Росія анексувала Крим.
Брюссель планував підписати політичну та торговельну частини угод з Кишиневом та Тбілісі до кінця поточного року після того, як вони парафували свої угоди у Вільнюсі.
Проте дата підписання була перенесена на раніше, оскільки криза в Україні змусила всі сторони непокоїтися, що Москва може спробувати перешкодити цьому процесу.
«Події розгортаються значно швидше через ризик, що росіяни можуть втрутитися чи створити високий ступінь напруги як у Молдові, так і в Грузії напередодні підписання їхніх угод», – вважає Аманда Пол, політичний експерт з Центру європейської політики у Брюсселі.
«Ніхто не хоче повторення вільнюського сценарію, перед яким упродовж місяців Росія діяла, мов спрут, погрожуючи, створюючи напругу та підбурюючи людей», – додає експерт.
Що від цього виграють Україна, Грузія і Молдова?
Безпосередні вигоди будуть економічними. Всі три країни отримають безперешкодний доступ до ринку ЄС, що налічує 500 мільйонів споживачів.
ЄС зменшить імпортні тарифи для всіх трьох країн у рамках поетапного відкриття ринків з обох сторін. Усунення імпортних тарифів Євросоюзу буде поступовим, але не віддаленим у часі, тобто більшість тарифів буде усунена протягом перших кількох років після укладення угоди.
Водночас, ці три країни скорочуватимуть свої тарифи на імпорт з ЄС повільніше, щоб захистити деякі чутливі сектори власних економік від конкуренції.
Таким чином, ЄС буде відкривати свої ринки для українських товарів протягом семи років у той час, як Київ матиме 10 років, щоб відкрити свій ринок для товарів ЄС. Для особливо вразливого автомобільного сектора Україна матиме 15-річний перехідний період.
На додаток до зниження тарифів, Брюссель прискорить отримання трьома країнами доступу до європейському ринку, допомагаючи їм із тим, щоб їхні товари відповідали стандартам якості ЄС.
«Найважливішою галуззю для засвоєння європейських стандартів, звичайно, є виробництво продуктів харчування. Існує потреба переконатися, що продукти, які купують люди, не становлять ризику для їхнього здоров’я. Є багато правил, які стосуються продовольчої безпеки в ЄС», – пояснює Рікардо Джуччі, керівник німецької консультативної групи в Україні, проекту, фінансованого німецьким урядом і покликаного допомогти Києву підготуватися.
«Відтепер будь-яка компанія в Україні, яка хоче експортувати продукти харчування в ЄС, має дотримуватися цих нових стандартів. Відповідаючи цим стандартам безпеки харчових продуктів, вони зможуть продавати продукцію до Німеччини, до Англії або Франція без додаткових документів», – відзначає експерт.
Крім економічних вигод, всі три країни підвищать свої шанси стати одного дня країнами-членами ЄС.
Дмітар Бечев, директор Софійського офісу Європейської ради з міжнародних відносин, загальноєвропейського аналітичного центру, каже, що всі країни Східної, Центральної Європи та Західних Балкан, які приєдналися до ЄС протягом останніх 15 років, підписували попередні асоціації з євроспільнотою.
Однак, зазначає він, Брюссель не дає ніяких обіцянок заздалегідь.
«ЄС, як і колись, буде практикувати креативну невизначеність, це мало місце від самого початку реалізації Європейської політики сусідства (ЄПС)», – зауважує Бечев.
«Для східних членів ЄС прийнятною є формула, за якою ЄПС, чиєю фундаментальною складовою є угоди про асоціацію, не є безпосередньою сходинкою на шляху до членства в Євросоюзі, але це не є і альтернативою йому», – додає Бечев.
Експерт наголошує, що двозначні формулювання відображають «дуже крихкий компроміс», досягнутий між такими членами ЄС, як Польща і Румунія, які прагнуть розширення об’єднання далі на Схід, і такими країнами, як Німеччина і Франція, які є обережнішими.
Чи обмежать ці домовленості здатність країн вести торгівлю з Росією?
Москва прагнула тиснути на ці три країни, щоб вони вступили до Митного союзу під керівництвом Росії, який Кремль бачить як альтернативу простору вільної торгівлі ЄС.
Щоб посилити тиск, Москва заявляла неодноразово, що, підписавши угоду про вільну торгівлю з ЄС, три країни вже не зможуть вести торгівлю з Росією, тому що це буде несумісно.
Але аналітики кажуть, що Москва, радше, грає політичними м’язами, ніж веде мову про реальні комерційні обмеження.
«Цілком можливо мати нормальну угоду про вільну торгівлю з Росією і бути одночасно частиною поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі Євросоюзу», – говорить Пол.
«Але очевидно, що якщо єдине, що пропонує Москва – це Митний союз, а не угода про незалежну вільну торгівлю (з Москвою), то це неможливо. Але це те, що нав’язує саме Росія, а не ЄС», – звертає увагу політичний аналітик.
Всі три держави можуть мати угоди про вільну торгівлю і з Брюсселем, і з Москвою, бо Росія є членом Світової організації торгівлі (СОТ).
«Ці угоди про асоціацію з ЄС вбудовані в тканину СОТ», – наголошує Бечев.
«Таким чином, (три) країни можуть вільно торгувати із не членами ЄС, оскільки вони також перебувають під цією більшою парасолькою, якою є СОТ», – пояснює експерт.
Як може відреагувати Росія?
Москва дала зрозуміти, що накладе торговельні бар’єри на Київ, якщо той укладе угоду про вільну торгівлю з ЄС.
Президент Росії Володимир Путін заявив на зустрічі у Ставрополі минулого тижня, що «абсолютно точно» Росія не зможе зберегти свою нульове мито на імпорт із України. Москва стверджує, що вона буде змушена захистити себе від реекспорту з України до Росії товарів ЄС, що не обкладатимуться митом. За його словами, такий реекспорт підриватиме позиції російських виробників.
Крім того, будь-які жорсткі російські митні або тарифні заходи проти Києва, завдаючи шкоди українській економіці, можуть бути також призначені для того, щоб дати Москві важелі політичного впливу на Київ на тлі нинішньої кризи в Україні. 20 відсотків українського експорту йде до Росії. Це близько 15 мільярдів доларів на рік.
Москва не обіцяла ніяких конкретних заходів проти Молдови. Але й на її адресу лунали погрози.
Віце-прем’єр Росії Дмитро Рогозін наприкінці минулого року попереджав Молдову, що якщо вона занадто швидко рухатиметься до ЄС, то «подорожуючи з такою швидкістю, локомотив може втратити свої задні вагони».
Близько 12 відсотків молдавського експорту йде до Росії. Москва вже заборонила продаж молдавського вина від вересня 2013 року. Багато аналітиків назвали це «викручуванням рук».
Є й інші точки тиску. Молдова дуже сильно залежить від російського газу, а також від грошових переказів молдавських громадян, які працюють без віз у Росії.
Є підстави побоюватися, що розлючена Росія може наважитися анексувати Придністров’я чи розхитати ситуацію в автономному молдовському регіоні Гагаузії, де 98,4% населення проголосували на підтримку Митного союзу, а не ЄС на референдумі в лютому цього року.
Тбілісі економічно є значно менш вразливим для Росії завдяки тому, що грузини переорієнтували свою торгівлю на інші ринки після російсько-грузинської війни 2008 року. Грузія також отримує газ із Азербайджану, а не Росії через трубопровід «Баку-Джейхан».
Але Росія все ще тримає в своїх руках козирі у формі двох сепаратистських регіонів – Абхазії та Південної Осетії, – які Тбілісі хоче повернути і прагне запобігти анексії цих регіонів Москвою.
А як щодо інших східних сусідів і партнерів ЄС?
Інші три члени програми ЄС «Східне партнерство» – це Азербайджан, Вірменія і Білорусь. Жодна з цих трьох країн не буде підписувати угоду про асоціацію та вільну торгівлю в Брюсселі 27 червня. Так само жодна з них не готова зробити це в найближчому майбутньому.
Азербайджан приглядався і до Брюсселя, і до Москви, але, схоже, має намір дотримуватися власного незалежного курсу, співпрацюючи з обома.
Вірменія, викликавши подив у ЄС, як припускають, під тиском Москви заявила, що хоче приєднатися до очолюваного Москвою Митного союзу. Відповідна заява президента Вірменії Сержа Саргсяна 3 вересня була озвучена до Вільнюського саміту в листопаді, де Єреван, як очікувалося, мав би парафувати угоду про асоціацію з Брюсселем.
Білорусь, останній учасник програми «Східного партнерства», вже входить до Митного союзу, очолюваного Росією, її відносини з Євросоюзом заморожені.
Матеріал підготували Charles Recknagel, Жанна Безп’ятчук
Радіо Свобода
Теґі:
