Суджанська операція: третій день прориву
Суджанська операція, що почалася 6 серпня, на третій день продовжує розвиватися і, судячи з інформації, що надходить, насамперед російської сторони, не зустрічає серйозного опору з боку регулярних військ РФ. Оскільки українська сторона не дає жодних офіційних коментарів з приводу того, що відбувається, висновки про події, що стрімко розвиваються, можна зробити виключно зі слів російських воїнкорів і близько-офіційних осіб.
Повідомляє військовий експерт Олександр Коваленко.
Ситуація третього дня
Так, на другу половину дня, третьої доби Суджанської операції можна говорити про збільшення фронту бойових дій у Курській області до 50 кілометрів.
У свою чергу, після полудня стали надходити повідомлення про бойові зіткнення в районі населених пунктів Анастасіївка та Івниця, що говорить про збільшення фронту ще на 8 км, а також вклинювання в Курську область на 27 кілометрів. При цьому якщо в перші 48 години Суджанської операції основними напрямками вклинювання стали траса Р-200 з направленням на Суджу і під прикриттям річки Ольшана з лівого флангу, а також напрямок Миколаєво-Дар'їно-Дар'їно-Нижній Клин, під прикриттям річки Снагость, то зараз очевидним є напрямок уздовж автомобільної дороги Льгов – Суджа.
Також слід при цьому враховувати, що за перші 48 годин зона контролю вийшла за межі Суджанського району і перекинулася дорогою Рильськ-Суджа на Коренівський район, практично впритул до околиць самого міста Коренево.
Якщо інформація про зіткнення в районі Анастасіївки та Івниці підтвердиться, то можна говорити про те, що російські війська втратили контроль практично над усією лівосторонньою частиною району по дорозі Лмгов-Суджа, а це мінімум 15 сіл, перераховувати які я не стану, щоб не перевантажувати інформацією . Головне не це.
Головне те, що напрямок руху - це грамотний баланс між наявністю автомобільної дороги, залізниці, з наявністю стійких, щільних грунтів, мінімальною присутністю населених пунктів, через які ця дорога веде, але розміщених по праву і ліву сторону від неї сіл, через які протікають річки. а саме, Мала Локня та Івниця.
Річки в даному випадку відіграють роль природних перешкод для несподіваних ударів по флангах, а при контролі сіл, їх можна використовувати як місця для розміщення сил і засобів, а так само укріплення для прикриття основного напрямку руху.
І, знову ж таки, якщо інформація про Анастасіївку та Івницю підтвердиться, то можна говорити про основний напрямок руху як північний – на Льгов, до якого від Анастасіївки всього 18 км. А якщо це так, то ще вчора фантастична версія про Курську АЕС стає все більш реалістичною!
Провал оборони
Вчора стали публікувати більше відео та фото із зони бойових дій у Курській області. На них зображені російські солдати, які здаються в полон десятками. За попередньою інформацією, на вечір 7 серпня в полон здалося понад 300 російських військових.
Крім того, в заляканому російському суспільстві звучить багато критики на адресу кадировських підрозділів «Ахмат», які брали участь у прикритті кордону. І критика ця абсолютно справедлива, оскільки як тільки почала 6 серпня арт-підготовка в районі прикордонного пункту пропуску «Суджа», Свердликово, Олешні та Миколаєво-Дар'їно, підрозділи «Ахмат» як корова язиком злизало відразу по Р-200 у напрямку Курська.
Зараз, кілька сотень «ахматівців», замість захисту прикордонної зони “сміливо захищають” Курськ.
Також слід звернути увагу на те, що коли 10 травня російські війська розгорнули наступальну операцію в Харківській області, то всі основні ресурси для прикриття кордону зі складу формувань Брянськ і Курськ були сконцентровані в Білгородській області. Станом на початок наступу 10 травня у Білгородській області перебувало до 50 тисяч особового складу.
У жадобі до захоплення великих українських територій командування росіян критично послабило формування «Брянськ» і «Курськ», посиливши їх трохи підрозділами «Ахмат», які більше придатні для зйомки Тік-Ток блогів, але ніяк не для повноцінних військових операцій наступального чи оборонного характеру. В результаті п'ятдесятитисячне угруповання російських військ на Харківщині змогло вклинитися по фронту 35 км на 6-8 км, і третій місяць їхнє становище не змінюється, а в Курській області на третій день фронт розширився до 50 км, а глибина вклинювання - до 27 км. загальною площею територій, де втрачено контроль російськими військами, – понад 400 км². І це лише станом на полудень 8 серпня.
Примітно, що з початку 2024 року російські війська в Україні спромоглися захопити територію площею трохи більше 1 000 км². Понад півроку на 1 000 км? і неповні три дні на 400 км? Все пізнається в порівнянні.
Перспективи
Події в Курській області розвиваються так само швидко, як і непередбачувано. Ще вчора чітко вимальовувалася санітарна зона, що грамотно розміщується в межах логістичних артерій, рельєфно-ландшафтних особливостей області та природних перешкод, що виключають або ускладнюють флангові удари. Сьогодні ж можна говорити про стрімкий прорив у напрямі, який ще вчора здавався неймовірним. Чому? Та тому, що МО РФ повідомляло про те, що до Суджанського району намагаються прорватися підрозділи чисельністю 300 осіб – 300 спартанців.
Але очевидно, що це не так. Оцінити потенціал противника не може жоден російський і навіть неросійський ресурс, але це явно не три стандартні роти.
Враховуючи наявність настільки обмеженої інформації та наростаючі панічні настрої в російському інформаційному середовищі, можна говорити про потенціал як мінімум військової операції по лінії європейського маршруту траси Е-38. До речі, з північного боку річкою Сейм, що прикривається, і веде до Курської АЕС. Найближчої доби розставлять усі крапки над “Ї”.
Повідомляє військовий експерт Олександр Коваленко.
Ситуація третього дня
Так, на другу половину дня, третьої доби Суджанської операції можна говорити про збільшення фронту бойових дій у Курській області до 50 кілометрів.
У свою чергу, після полудня стали надходити повідомлення про бойові зіткнення в районі населених пунктів Анастасіївка та Івниця, що говорить про збільшення фронту ще на 8 км, а також вклинювання в Курську область на 27 кілометрів. При цьому якщо в перші 48 години Суджанської операції основними напрямками вклинювання стали траса Р-200 з направленням на Суджу і під прикриттям річки Ольшана з лівого флангу, а також напрямок Миколаєво-Дар'їно-Дар'їно-Нижній Клин, під прикриттям річки Снагость, то зараз очевидним є напрямок уздовж автомобільної дороги Льгов – Суджа.
Також слід при цьому враховувати, що за перші 48 годин зона контролю вийшла за межі Суджанського району і перекинулася дорогою Рильськ-Суджа на Коренівський район, практично впритул до околиць самого міста Коренево.
Якщо інформація про зіткнення в районі Анастасіївки та Івниці підтвердиться, то можна говорити про те, що російські війська втратили контроль практично над усією лівосторонньою частиною району по дорозі Лмгов-Суджа, а це мінімум 15 сіл, перераховувати які я не стану, щоб не перевантажувати інформацією . Головне не це.
Головне те, що напрямок руху - це грамотний баланс між наявністю автомобільної дороги, залізниці, з наявністю стійких, щільних грунтів, мінімальною присутністю населених пунктів, через які ця дорога веде, але розміщених по праву і ліву сторону від неї сіл, через які протікають річки. а саме, Мала Локня та Івниця.
Річки в даному випадку відіграють роль природних перешкод для несподіваних ударів по флангах, а при контролі сіл, їх можна використовувати як місця для розміщення сил і засобів, а так само укріплення для прикриття основного напрямку руху.
І, знову ж таки, якщо інформація про Анастасіївку та Івницю підтвердиться, то можна говорити про основний напрямок руху як північний – на Льгов, до якого від Анастасіївки всього 18 км. А якщо це так, то ще вчора фантастична версія про Курську АЕС стає все більш реалістичною!
Провал оборони
Вчора стали публікувати більше відео та фото із зони бойових дій у Курській області. На них зображені російські солдати, які здаються в полон десятками. За попередньою інформацією, на вечір 7 серпня в полон здалося понад 300 російських військових.
Крім того, в заляканому російському суспільстві звучить багато критики на адресу кадировських підрозділів «Ахмат», які брали участь у прикритті кордону. І критика ця абсолютно справедлива, оскільки як тільки почала 6 серпня арт-підготовка в районі прикордонного пункту пропуску «Суджа», Свердликово, Олешні та Миколаєво-Дар'їно, підрозділи «Ахмат» як корова язиком злизало відразу по Р-200 у напрямку Курська.
Зараз, кілька сотень «ахматівців», замість захисту прикордонної зони “сміливо захищають” Курськ.
Також слід звернути увагу на те, що коли 10 травня російські війська розгорнули наступальну операцію в Харківській області, то всі основні ресурси для прикриття кордону зі складу формувань Брянськ і Курськ були сконцентровані в Білгородській області. Станом на початок наступу 10 травня у Білгородській області перебувало до 50 тисяч особового складу.
У жадобі до захоплення великих українських територій командування росіян критично послабило формування «Брянськ» і «Курськ», посиливши їх трохи підрозділами «Ахмат», які більше придатні для зйомки Тік-Ток блогів, але ніяк не для повноцінних військових операцій наступального чи оборонного характеру. В результаті п'ятдесятитисячне угруповання російських військ на Харківщині змогло вклинитися по фронту 35 км на 6-8 км, і третій місяць їхнє становище не змінюється, а в Курській області на третій день фронт розширився до 50 км, а глибина вклинювання - до 27 км. загальною площею територій, де втрачено контроль російськими військами, – понад 400 км². І це лише станом на полудень 8 серпня.
Примітно, що з початку 2024 року російські війська в Україні спромоглися захопити територію площею трохи більше 1 000 км². Понад півроку на 1 000 км? і неповні три дні на 400 км? Все пізнається в порівнянні.
Перспективи
Події в Курській області розвиваються так само швидко, як і непередбачувано. Ще вчора чітко вимальовувалася санітарна зона, що грамотно розміщується в межах логістичних артерій, рельєфно-ландшафтних особливостей області та природних перешкод, що виключають або ускладнюють флангові удари. Сьогодні ж можна говорити про стрімкий прорив у напрямі, який ще вчора здавався неймовірним. Чому? Та тому, що МО РФ повідомляло про те, що до Суджанського району намагаються прорватися підрозділи чисельністю 300 осіб – 300 спартанців.
Але очевидно, що це не так. Оцінити потенціал противника не може жоден російський і навіть неросійський ресурс, але це явно не три стандартні роти.
Враховуючи наявність настільки обмеженої інформації та наростаючі панічні настрої в російському інформаційному середовищі, можна говорити про потенціал як мінімум військової операції по лінії європейського маршруту траси Е-38. До речі, з північного боку річкою Сейм, що прикривається, і веде до Курської АЕС. Найближчої доби розставлять усі крапки над “Ї”.
Теґі:
