Вулиця Гіркіна в центрі української столиці
Не намагайтеся знайти її на мапі Києві, її поки що немає. Чи радше – майже немає.
Майже, бо є інша центральна вулиця, названа в честь такого собі Артема, він же Сєргєєв Федір Андрійович. Він народився на сто років раніше сумнозвісного «міністра оборони» ДНР, але вікова прірва між цими «героями» не здатна розірвати разючу схожість між ними.
Обидва, Сєргєєв і Гіркін, народилися в Росії, але найважливіші сторінки їх біографії пов'язані з українською землею, де вони сіяли терор та смерть. Перший з них приїхав сюди в 1917 році для розгортання більшовицького руху, спрямованого проти Української Народної Республіки. Для цього більшовицький диверсант Сєргєєв, більш відомий під псевдонімом «Артем», ініціював у 1918 проголошення так званої Донецько-Криворізької радянської республіки. На допомогу йому прибули добре озброєні та підготовлені більшовики з Росії. Вони підтримали словом (пропагандою) і ділом (зброєю та солдатами) місцевий люмпен та пролетаріат, що став основою підтримки самопроголошеної «республіки», альтернативної до легітимної київської влади.
Схожим чином – методами, які майже через сто років назвуть гібридною війною – більшовики діяли і в інших регіонах. І врешті зуміли повалити владу УНР. Тому «Артем» став героєм нової радянської влади, становленню якої він справді чимало прислужився. Його іменем називали вулиці, міста, заводи, йому ставили пам'ятники.
Напевно, про саме таку долю мріє і Гіркін, що весною 2014 почав свою війну проти України. Рухався він до реалізації своєї мрії саме «артемівським» шляхом: створення диверсійних загонів з прийшлих росіян та місцевого люмпену, проголошення «Донецької народної республіки», в якій він став «міністром оборони». Тож починав, ніби, правильно, але поки що забуксував, не просунувшись так далеко, як попередник. Хоча шанси в нього ще є. Особливо допоки в Україні стоятимуть пам'ятники такому ж, як і він, терористу та злочинцю Артему, допоки одна з центральних вулиць української столиці носитиме ім'я цього терориста.
Сьогодні для того, щоб позбутися цієї ганьби зроблено все необхідне: проведено засідання спеціалізованої комісії, громадське обговорення, на якому більшість киян підтримали ідею перейменування вулиці в честь тих, хто захищав тоді, у 1918 році, нашу столицю – січових стрільців. Залишилося небагато – рішення самої міської ради.
Сподіваюся, депутати проголосують і таким чином зведуть до нуля шанси на появу в Києві вулиці Гіркіна.
Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, Українська правда
Майже, бо є інша центральна вулиця, названа в честь такого собі Артема, він же Сєргєєв Федір Андрійович. Він народився на сто років раніше сумнозвісного «міністра оборони» ДНР, але вікова прірва між цими «героями» не здатна розірвати разючу схожість між ними.
Обидва, Сєргєєв і Гіркін, народилися в Росії, але найважливіші сторінки їх біографії пов'язані з українською землею, де вони сіяли терор та смерть. Перший з них приїхав сюди в 1917 році для розгортання більшовицького руху, спрямованого проти Української Народної Республіки. Для цього більшовицький диверсант Сєргєєв, більш відомий під псевдонімом «Артем», ініціював у 1918 проголошення так званої Донецько-Криворізької радянської республіки. На допомогу йому прибули добре озброєні та підготовлені більшовики з Росії. Вони підтримали словом (пропагандою) і ділом (зброєю та солдатами) місцевий люмпен та пролетаріат, що став основою підтримки самопроголошеної «республіки», альтернативної до легітимної київської влади.
Схожим чином – методами, які майже через сто років назвуть гібридною війною – більшовики діяли і в інших регіонах. І врешті зуміли повалити владу УНР. Тому «Артем» став героєм нової радянської влади, становленню якої він справді чимало прислужився. Його іменем називали вулиці, міста, заводи, йому ставили пам'ятники.
Напевно, про саме таку долю мріє і Гіркін, що весною 2014 почав свою війну проти України. Рухався він до реалізації своєї мрії саме «артемівським» шляхом: створення диверсійних загонів з прийшлих росіян та місцевого люмпену, проголошення «Донецької народної республіки», в якій він став «міністром оборони». Тож починав, ніби, правильно, але поки що забуксував, не просунувшись так далеко, як попередник. Хоча шанси в нього ще є. Особливо допоки в Україні стоятимуть пам'ятники такому ж, як і він, терористу та злочинцю Артему, допоки одна з центральних вулиць української столиці носитиме ім'я цього терориста.
Сьогодні для того, щоб позбутися цієї ганьби зроблено все необхідне: проведено засідання спеціалізованої комісії, громадське обговорення, на якому більшість киян підтримали ідею перейменування вулиці в честь тих, хто захищав тоді, у 1918 році, нашу столицю – січових стрільців. Залишилося небагато – рішення самої міської ради.
Сподіваюся, депутати проголосують і таким чином зведуть до нуля шанси на появу в Києві вулиці Гіркіна.
Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, Українська правда
Теґі:
