9 серпня – розпочалася радянсько-японська війна
1945, 9 серпня – розпочалася радянсько-японська війна.
Ще 13 квітня 1941-го СРСР і Японія підписали Пакт про нейтралітет на 5 років, за яким, в разі військового нападу на одну із сторін, «інша договірна сторона дотримуватиме нейтралітет протягом всього конфлікту». Попри тиск Гітлера, Японія не порушила пакт в 1941-му і не підтримала напад на Радянський Союз.
У 1945-му, коли ситуація кардинально змінилася, СРСР в односторонньому порядку розірвав Пакт про ненапад. Радянська пропаганда наголошувала, що СРСР діяв у відповідності з секретними Ялтинськими домовленостями, що США та союзники ледь не змусили Сталіна вступити в війну. Насправді, СРСР мав свої інтереси на Далекому Сході, прагнучи захоплення нових територій та встановлення економічного і політичного впливу, та лише маскував агресивні наміри під міжнародні зобов’язання. Які вже самі по собі були порушенням міжнародних угод.
Напад СРСР на Японію стався між двома ядерними бомбардуваннями США Хіросіми (6 серпня) та Нагасакі (9 серпня). Американці примушували Японію до капітуляції і в противному разі погрожували більш масовим застосуванням атомної зброї. Японці сподівалися на радянський нейтралітет відповідно до Пакту і на посередництво СРСР у перемовинах із західними союзниками (за що готові були негайно передати Радянському Союзу Курильські острови, Південний Сахалін, Порт-Артур та демілітаризувати Південну Маньчжурію). Вони не готувалися до війни з СРСР і не чинили серйозного спротиву.
Спершу радянський напад готувався на кінець серпня, однак американські атомні бомбардування та імовірність японської капітуляції змусили Сталіна діяти значно швидше.
Формальне проголошення війни відбулося 8 серпня 1945-го о 17.00 за московським часом (майже опівночі за японським). Це було зроблено в такий спосіб, що японський амбасадор, якого попередили за годину до нападу, не мав технічної можливості передати в Токіо відповідні телеграми і про початок радянської агресії там дізналися о 4-й годині ранку, перехопивши радіопередачу з відповідною заявою ТАРС.
На той час радянські війська вже перейшли в наступ (9 вересня) і бомбардували японські позиції. Напад СРСР став для Японії таким же несподіваним, як свого часу вторгнення Німеччини в СРСР.
Вже 10 серпня Японія погодилася капітулювати. Офіційна умови капітуляції прийнято 14 серпня, а наступного дня організований опір припинився. Попри це, радянські війська продовжували наступ, зустрічаючи опір лише поодиноких частин (насамперед тих, до яких не дійшов наказ про капітуляцію).
Тим не менше, військові дії продовжувалися до 2 вересня (а Курильський наступ радянських військ тривав взагалі до 5 вересня). За підсумками війни СРСР захопив Південний Сахалін та окупував Курильські острови.
За радянськими оцінками, безповоротні втрати Червоної армії становили 12 тисяч (дослідники доводять, що насправді 2228 чоловік), Японії – 84 тисячі військових (за японськими оцінками – по 20 тисяч з обох сторін).
У радянському полоні опинилися 640 тисяч японських солдат. Із них близько 600 тисяч були вивезені в Радянський Союз – в порушення статті 9 Потсдамської конференції, за якою японські військові після роззброєння мали бути відправлені на батьківщину.
Сергій Горобець
Ще 13 квітня 1941-го СРСР і Японія підписали Пакт про нейтралітет на 5 років, за яким, в разі військового нападу на одну із сторін, «інша договірна сторона дотримуватиме нейтралітет протягом всього конфлікту». Попри тиск Гітлера, Японія не порушила пакт в 1941-му і не підтримала напад на Радянський Союз.
У 1945-му, коли ситуація кардинально змінилася, СРСР в односторонньому порядку розірвав Пакт про ненапад. Радянська пропаганда наголошувала, що СРСР діяв у відповідності з секретними Ялтинськими домовленостями, що США та союзники ледь не змусили Сталіна вступити в війну. Насправді, СРСР мав свої інтереси на Далекому Сході, прагнучи захоплення нових територій та встановлення економічного і політичного впливу, та лише маскував агресивні наміри під міжнародні зобов’язання. Які вже самі по собі були порушенням міжнародних угод.
Напад СРСР на Японію стався між двома ядерними бомбардуваннями США Хіросіми (6 серпня) та Нагасакі (9 серпня). Американці примушували Японію до капітуляції і в противному разі погрожували більш масовим застосуванням атомної зброї. Японці сподівалися на радянський нейтралітет відповідно до Пакту і на посередництво СРСР у перемовинах із західними союзниками (за що готові були негайно передати Радянському Союзу Курильські острови, Південний Сахалін, Порт-Артур та демілітаризувати Південну Маньчжурію). Вони не готувалися до війни з СРСР і не чинили серйозного спротиву.
Спершу радянський напад готувався на кінець серпня, однак американські атомні бомбардування та імовірність японської капітуляції змусили Сталіна діяти значно швидше.
Формальне проголошення війни відбулося 8 серпня 1945-го о 17.00 за московським часом (майже опівночі за японським). Це було зроблено в такий спосіб, що японський амбасадор, якого попередили за годину до нападу, не мав технічної можливості передати в Токіо відповідні телеграми і про початок радянської агресії там дізналися о 4-й годині ранку, перехопивши радіопередачу з відповідною заявою ТАРС.
На той час радянські війська вже перейшли в наступ (9 вересня) і бомбардували японські позиції. Напад СРСР став для Японії таким же несподіваним, як свого часу вторгнення Німеччини в СРСР.
Вже 10 серпня Японія погодилася капітулювати. Офіційна умови капітуляції прийнято 14 серпня, а наступного дня організований опір припинився. Попри це, радянські війська продовжували наступ, зустрічаючи опір лише поодиноких частин (насамперед тих, до яких не дійшов наказ про капітуляцію).
Тим не менше, військові дії продовжувалися до 2 вересня (а Курильський наступ радянських військ тривав взагалі до 5 вересня). За підсумками війни СРСР захопив Південний Сахалін та окупував Курильські острови.
За радянськими оцінками, безповоротні втрати Червоної армії становили 12 тисяч (дослідники доводять, що насправді 2228 чоловік), Японії – 84 тисячі військових (за японськими оцінками – по 20 тисяч з обох сторін).
У радянському полоні опинилися 640 тисяч японських солдат. Із них близько 600 тисяч були вивезені в Радянський Союз – в порушення статті 9 Потсдамської конференції, за якою японські військові після роззброєння мали бути відправлені на батьківщину.
Сергій Горобець
Теґі:
